Кібела

Фриґійська богиня плодючості, врожаю, весни та гірської природи; у Малій Азії їй поклонялись у вигляді чорного каменю; ототожнювана з грец. Артемідою, Реєю та Деметрою.

Значення в інших словниках

1. кібела — -и, ж. "Мати богів" у Фригії (Мала Азія), уособлення щорічного відродження природи і родючості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кібела — Праукраїнська богиня родючости  Словник чужослів Павло Штепа
3. кібела — кібе́ла (грец. Κυβέλη) «мати богів» у Фрігії (Мала Азія), уособлення щорічного відродження природи і родючості. Культ К. був поширений у всьому античному світі.  Словник іншомовних слів Мельничука