кібела

кібе́ла

(грец. Κυβέλη)

«мати богів» у Фрігії (Мала Азія), уособлення щорічного відродження природи і родючості. Культ К. був поширений у всьому античному світі.

Значення в інших словниках

1. кібела — -и, ж. "Мати богів" у Фригії (Мала Азія), уособлення щорічного відродження природи і родючості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кібела — Праукраїнська богиня родючости  Словник чужослів Павло Штепа
3. Кібела — Фриґійська богиня плодючості, врожаю, весни та гірської природи; у Малій Азії їй поклонялись у вигляді чорного каменю; ототожнювана з грец. Артемідою, Реєю та Деметрою.  Універсальний словник-енциклопедія