Лукулл

бл. 110-56 до н.е., рим. полководець, прибічник Сулли; переміг Мітридата VI Евпатора — царя Понтійського; прославився багатствами (сади Л. в Римі), розкішним життям (т.зв. Лукуллові бенкети), а також колекціонерством (книги, твори мистецтва).

Значення в інших словниках

1. Лукулл — Луку́лл іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Лукулл — Луку́лл, -лла (римлянин).  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)