Мардук

Національний бог вавилонян; творець і господар неба й землі; гол. центри культу: святиня Есаґіла (Есанґіла) та зиккурат Етеменанка у Вавилоні.

Значення в інших словниках

1. мардук — -а, ч. У давньовавилонській релігії – верховне божество.  Великий тлумачний словник сучасної мови