мардук

марду́к

-а, ч.

У давньовавилонській релігії – верховне божество.

Значення в інших словниках

1. Мардук — Національний бог вавилонян; творець і господар неба й землі; гол. центри культу: святиня Есаґіла (Есанґіла) та зиккурат Етеменанка у Вавилоні.  Універсальний словник-енциклопедія