Ромен

(Romains)

Жуль (псевдонім Луї Фаріґуля), 1885-1972, франц. письменник; автор програми т.зв. унанімізму; романи (цикл Люди доброї волі) — спроба синтезу епохи, сатиричні комедії (Кнок, або Торжество медицини).

Значення в інших словниках

1. ромен — роме́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ромен — -у, ч. 1》 Народна назва ромашки. 2》 Багаторічна рослина-бур'ян родини складноцвітих з гіллястим стеблом і жовтими квітками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ромен — РОМЕ́Н, у, ч. 1. Народна назва ромашки. В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен (М. Коцюбинський); Невелика улоговинка біля річки. Вона вся густо встелена високим білим роменом (Т. Масенко); * У порівн. Парубки пройшли стіною ..  Словник української мови у 20 томах
4. ромен — РОМА́ШКА (трав'яниста рослина родини складноцвітих, з білими квітками, з жовтим осередком), РОМЕ́Н, НЕВІСТУ́ЛЬКИ, НЕВІ́СТКА, РОМА́Н рідко, РУМ'Я́НОК розм. Ромашки білі, ніжні, милі, Покрили поле, наче сніг (Г.  Словник синонімів української мови
5. Ромен — Роме́н, -мна́, -мно́ві, -мно́м, в -мні́ (м.) (а не Ромни́); роме́нський  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ромен — РОМЕ́Н, у, ч. 1. Народна назва ромашки. В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен (Коцюб., І, 1955, 17); Невелика улоговинка біля річки. Вона вся густо встелена високим білим роменом (Мас., Під небом.., 1961, 217); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
7. ромен — Ромен, -ну м. = роман 1. Ромен-зілля, ромен-зілля по дорозі розстилається. Чуб. V. 278.  Словник української мови Грінченка