вілла
У стародавньому Римі земельний маєток середньої величини (бл. 25-60 га), орієнтований на інтенсивне сільськогосподарське виробництво, засноване на праці рабів; з II ст. до н.е. також назва розкішної міської чи підміської садиби.
Універсальний словник-енциклопедія