глухота

Погіршення або втрата здатності відчувати і розрізняти акустичні імпульси.

Значення в інших словниках

1. глухота — глухота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. глухота — -и, ж. Стан за знач. глухий 1), 4). Мозкова глухота — загальний термін, що його використовують для позначення будь-якої форми глухоти, спричиненої ушкодженнями мозку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глухота — ГЛУХОТА́, и́, ж. Стан за знач. глухи́й. Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах – глухоті, сліпоті й німоті .. – все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. глухота — ГЛУХОТА́, и́, ж. Стан за знач. глухи́й 1, 4. У новонароджених в перші дні життя буває відносна глухота, зв’язана з особливостями будови у них вуха (Шк.  Словник української мови в 11 томах
5. глухота — Глухота, -ти ж. Глухота.  Словник української мови Грінченка