граніт

Магматична глибинна гірська порода, світлосіра, рожева або червонувата; складається з кварцу, польових шпатів, біотиту; г. звичайний у земній корі; будівельний, декоративний, скульптурний матеріал; в Україні — вел. родовища в межах Укр. щита.

Значення в інших словниках

1. граніт — У. Множина вживається при позначенні сортів: темні і світлі граніти.  Літературне слововживання
2. граніт — -у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. граніт — ГРАНІ́Т, у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається переважно з кварцу, польових шпатів і слюди, і відзначається великою міцністю. Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту (І.  Словник української мови у 20 томах
4. Граніт — Грані́т іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
5. граніт — див. твердий  Словник синонімів Вусика
6. граніт — грані́т (італ. granito, від лат. granum – зерно) магматична гірська порода, що складається переважно з польового шпату, плагіоклазу, кварцу. Використовують як будівельний матеріал, для виготовлення скульптурних виробів тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. граніт — ГРАНІ́Т, у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди. Силікати входять до складу цілого ряду гірських порід: граніту, гнейсу, базальту, різних сланців і т. д. (Заг.  Словник української мови в 11 томах