граніт
ГРАНІ́Т, у, ч.
Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається переважно з кварцу, польових шпатів і слюди, і відзначається великою міцністю.
Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту (І. Нечуй-Левицький);
Дорога йшла вгору вузькою ущелиною серед голих скель. По обидва боки здіймалися стрімкі кряжі з суцільного граніту (Ю. Смолич);
На березі – скелі з граніту. Високі скелі, сильні (У. Самчук);
* Образно. Тут звучною бронзою слави, Гранітом чеснот бойових Дім воїна величавий Мури свої воздвиг (М. Бажан);
// Оброблений камінь цієї породи як цінний будівельний матеріал; предмет, зроблений із цього каменю.
Цієї осені вони їздили на Корчуватський цвинтар.., і поклали на чорний граніт жовту хризантему (Є. Кононенко).
Словник української мови (СУМ-20)