гучномовець

Пристрій для перетворення електричних сигналів у звукові хвилі (звуки); основною частиною г. є мембрана, жорстко з'єднана з котушкою або п'єзоелектричним кристалом; вхідний сигнал викликає коливання мембрани (в такт змінам магнітного або електричного поля), які є джерелом звукових хвиль.

Значення в інших словниках

1. гучномовець — гучномо́вець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гучномовець — [гучномовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўц'і  Орфоепічний словник української мови
3. гучномовець — -вця, ч. Пристрій для відтворення й підсилення звуку радіопередач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гучномовець — ГУЧНОМО́ВЕЦЬ (пристрій для відтворення радіопередач), РАДІОРЕПРОДУ́КТОР, РЕПРОДУ́КТОР, РУ́ПОР розм.; ДИНА́МІК (електродинамічний). Біля клубу гримів гучномовець, з Великого театру транслювали концерт (О.  Словник синонімів української мови
5. гучномовець — ГУЧНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Пристрій для відтворення й підсилення звуку радіопередач. Десь біля клубу гримів гучномовець, з Великого театру транслювали концерт (Гончар, І, 1954, 504).  Словник української мови в 11 томах