електрод

Складова частина гальванічного елемента, система, що складається з металевого або напівпровідникового елемента (стрижня, пластинки), який має контакт з електролітом; на негативному е. (аноді) відбувається окислення, а на позитивному (катоді) — відновлення; також частина електронного приладу, яка служить для підведення (катод, емітер) або відведення (анод, колектор) носіїв електричного заряду та керування їх рухом (сітка, база).

Значення в інших словниках

1. електрод — електро́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. електрод — [еилеиктрод] -да, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
3. електрод — Электрод — electrode — Elektrode — провідник електрики, яким підводять електричний струм до рідини і газів тощо, напр. полюси (анод, катод) гальванічних елементів або акумуляторів.  Гірничий енциклопедичний словник
4. електрод — -а, ч., спец. 1》 Провідник електрики, яким підводять електричний струм до рідин і газів, а також полюс гальванічного елемента та акумулятора. Електрод порівняння — електрод, потенціал якого стабільний та відтворюваний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. електрод — електро́д (від електро... і грец. οδός – дорога, шлях) провідник електрики, яким підводять електричний струм до рідин і газів тощо, напр. полюси (анод, катод) гальванічних елементів або акумуляторів.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. електрод — ЕЛЕКТРО́Д, а, ч., спец. 1. Провідник електрики, яким підводять електричний струм до рідин і газів, а також полюс гальванічного елемента та акумулятора.  Словник української мови в 11 томах