міноносець

Невел., швидкісний і маневрений бойовий корабель кінця XIX і поч. ХХ ст., гол. озброєння якого становили торпеди; після II Світової війни завдання м. перейняли ескадренні м.

Значення в інших словниках

1. міноносець — міноно́сець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. міноносець — -сця, ч. Невеликий бойовий корабель з торпедним озброєнням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міноносець — МІНОНО́СЕЦЬ, сця, ч. Невеликий бойовий корабель з торпедним озброєнням. Ескадрений міноносець “Гроза” стояв на внутрішньому рейді (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
4. міноносець — МІНОНО́СЕЦЬ, сця, ч. Невеликий бойовий корабель з торпедним озброєнням. Ескадрений міноносець "Гроза" стояв на внутрішньому рейді (Кучер, Чорноморці, 1948, 5).  Словник української мови в 11 томах