плем'я

Група родів, яка походить від спільного, часто легендарного, предка, займає спільну територію і пов'язана спільністю організації; часто зв'язок політичного характеру; існує у деяких індіанців Пд. Америки, народів Африки, Австралії, Океанії та Азії.

Значення в інших словниках

1. плем'я — пле́м'я іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пле́мені  Орфографічний словник української мови
2. плем'я — Рід, ур. коліно, суч. народність; (суче) лай. кодло; ЗСТ. рідня, родичі, діти, покоління.  Словник синонімів Караванського
3. плем'я — див. родина  Словник синонімів Вусика
4. плем'я — племені і плем'я, с. 1》 Форма суспільної організації та етнічної спільності людей, що характерна для родової стадії первіснообщинного ладу. 2》 Група народностей, пов'язаних спільним походженням і спорідненістю мов. 3》 заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. плем'я — ПЛЕ́М'Я, пле́мені і пле́м'я, с. 1. Форма суспільної організації і етнічної спільності людей, що характерна для родової стадії первіснообщинного ладу.  Словник української мови у 20 томах
6. плем'я — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя?...  Фразеологічний словник української мови
7. плем'я — НАРО́Д (нація, народність, плем'я), ЛЮД рідко, ПЛЕ́М'Я заст., поет., ЯЗИ́К заст., поет. Тут (на ярмарку) вже істий содом! Неначе якийсь давній народ десь знявся з місця та й отаборивсь, мов в часи "великого переселення народів" (І.  Словник синонімів української мови
8. плем'я — Пле́м'я, -м'я и -мени с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем'я їде». Мнж. 59. 2) Племя, народъ.  Словник української мови Грінченка