плем'я

пле́м'я

племені і плем'я, с.

1》 Форма суспільної організації та етнічної спільності людей, що характерна для родової стадії первіснообщинного ладу.

2》 Група народностей, пов'язаних спільним походженням і спорідненістю мов.

3》 заст. Народність, національність; народ.

4》 тільки одн., перен. Група, категорія людей, об'єднаних якою-небудь спільною ознакою (належністю до якогось соціального шару, до певної організації або за віком, особистими якостями, властивостями і т. ін.).

|| розм. Група тварин, об'єднаних якою-небудь спільною ознакою.

5》 тільки одн., розм., заст. Рід (у 2 знач.).

|| Походження, родовід.

6》 тільки одн., заст. Рідня, родич.

|| Нащадки, діти; покоління.

Значення в інших словниках

1. плем'я — пле́м'я іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пле́мені  Орфографічний словник української мови
2. плем'я — Рід, ур. коліно, суч. народність; (суче) лай. кодло; ЗСТ. рідня, родичі, діти, покоління.  Словник синонімів Караванського
3. плем'я — див. родина  Словник синонімів Вусика
4. плем'я — ПЛЕ́М'Я, пле́мені і пле́м'я, с. 1. Форма суспільної організації і етнічної спільності людей, що характерна для родової стадії первіснообщинного ладу.  Словник української мови у 20 томах
5. плем'я — Група родів, яка походить від спільного, часто легендарного, предка, займає спільну територію і пов'язана спільністю організації; часто зв'язок політичного характеру; існує у деяких індіанців Пд. Америки, народів Африки, Австралії, Океанії та Азії.  Універсальний словник-енциклопедія
6. плем'я — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя?...  Фразеологічний словник української мови
7. плем'я — НАРО́Д (нація, народність, плем'я), ЛЮД рідко, ПЛЕ́М'Я заст., поет., ЯЗИ́К заст., поет. Тут (на ярмарку) вже істий содом! Неначе якийсь давній народ десь знявся з місця та й отаборивсь, мов в часи "великого переселення народів" (І.  Словник синонімів української мови
8. плем'я — Пле́м'я, -м'я и -мени с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем'я їде». Мнж. 59. 2) Племя, народъ.  Словник української мови Грінченка