підшипник

Елемент машин, що є опорою валів та осей; забезпечує мінімальний опір тертя; залежно від виду тертя розрізняють п. ковзання та п. кочення (які, відповідно до форми елементів кочення, мають назви: кульковий, роликовий та голчастий).

Значення в інших словниках

1. підшипник — підши́пник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підшипник — [п'іджшипниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. підшипник — -а, ч. Опорна деталь для обертових або хитних частин механізму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підшипник — Ложиська, вальниця  Словник чужослів Павло Штепа
5. підшипник — ПІДШИ́ПНИК, а, ч. Опорна деталь для обертових або хитних частин механізму. Хіміки роблять чудеса з деревини. Шовк і целофан, електроізолятори і навіть підшипники... (М. Чабанівський).  Словник української мови у 20 томах
6. підшипник — ПІДШИ́ПНИК, а, ч. Опорна деталь для обертових або хитних частин механізму. Хіміки роблять чудеса з деревини. Шовк і целофан, електроізолятори і навіть підшипники… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102).  Словник української мови в 11 томах