Нахилена частина піднятої або зрізаної форми місцевості від її підніжжя до вершини.
Універсальний словник-енциклопедія
Значення в інших словниках
схил —
схил іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
схил —
Похила поверхня <�грань, руб> спад (кручі) укіс, крутосхил, (гори) покіт, схилок, узгір'я, узбіч, (неба) небосхил (голови) нахил, П. кінець <н. на схилі віку>
Словник синонімів Караванського
схил —
СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь; відкіс. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір'я (М. Коцюбинський); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (І.
Словник української мови у 20 томах
схил —
-у, ч. Похила поверхня чого-небудь. || Місцевість з похилою, спадистою поверхнею. || Похиле положення. На схилі дня (зими, літа) — у кінці дня (зими, літа). На схилі літ (віку, життя) — на старості, з наближенням старості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
схил —
на схи́лі ві́ку (літ). При наближенні старості, кінця життя. На схилі віку Марко Лукич постійно не працював у трупі, а більше гастролював (М. Кропивницький); Уже зайшли серпневі темні ночі.
Фразеологічний словник української мови
схил —
Схил, схи́лу; на -лі; схи́ли, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
схил —
СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір’я (Коцюб., І, 1955, 344); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (Мик.
Словник української мови в 11 томах