схил

-у, ч.

Похила поверхня чого-небудь.

|| Місцевість з похилою, спадистою поверхнею.

|| Похиле положення.

На схилі дня (зими, літа) — у кінці дня (зими, літа).

На схилі літ (віку, життя) — на старості, з наближенням старості.

Значення в інших словниках

1. схил — схил іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. схил — Похила поверхня <�грань, руб> спад (кручі) укіс, крутосхил, (гори) покіт, схилок, узгір'я, узбіч, (неба) небосхил (голови) нахил, П. кінець <н. на схилі віку>  Словник синонімів Караванського
3. схил — СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь; відкіс. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір'я (М. Коцюбинський); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (І.  Словник української мови у 20 томах
4. схил — Нахилена частина піднятої або зрізаної форми місцевості від її підніжжя до вершини.  Універсальний словник-енциклопедія
5. схил — на схи́лі ві́ку (літ). При наближенні старості, кінця життя. На схилі віку Марко Лукич постійно не працював у трупі, а більше гастролював (М. Кропивницький); Уже зайшли серпневі темні ночі.  Фразеологічний словник української мови
6. схил — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал.  Словник синонімів української мови
7. схил — Схил, схи́лу; на -лі; схи́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. схил — СХИЛ, у, ч. Похила поверхня чого-небудь. Морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір’я (Коцюб., І, 1955, 344); Коні мчали в напрямі на село Ладош. Воно лежало десь на схилі правого берега Удаю (Мик.  Словник української мови в 11 томах