тріумвірат

У стародавньому Римі порозуміння між 3 державними мужами (тріумвірами) з метою здобуття і поділу влади у державі; I т. (таємний; 60 до н.е.) — Цезар, Помпей Великий, Красс; II т. (офіційний; 43 до н.е.) — Октавіан Авґуст, Марк Антоній, Лепід.

Значення в інших словниках

1. тріумвірат — тріумвіра́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тріумвірат — ТРІУМВІРА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки – союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим – колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою).  Словник української мови у 20 томах
3. тріумвірат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки – союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим – колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою). 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тріумвірат — тріумвіра́т (лат. triumviratus) 1. У Стародавньому Римі колегія з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спеціальною метою. 2. Союз трьох впливових політичних і військових діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. тріумвірат — ТРІУМВІРА́Т, у, ч. 1. У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки — союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим — колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах