уличі

Східнослов'янський племінний союз; склався на поч. VII ст. у межах розселення антів, нащадками яких вони були; до кінця IX ст. населяли територію на сх. від нижньої та середньої течії Дніпра, між Дніпром і Пд. Бугом, та західніше Бугу між Чорним морем і лісостепом; межували на сх. з тюрками, на зх. з тиверцями, на пв. зх. з полянами; на поч. X ст. розселилися у межиріччі Дніпра і Пд. Бугу; у 940 землі увійшли до складу Київської держави; частина у. поселилась у Прикарпатті і Закарпатті.

Значення в інших словниках

1. уличі — -ів, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. уличі — У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Десь у V столітті н.  Словник української мови у 20 томах
3. уличі — У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Десь у V столітті н.  Словник української мови в 11 томах