уличі
У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря.
Десь у V столітті н. е. на території нинішніх Бессарабії, Галичини, Буковини і Трансільванії з’явилися слов’янські племена — уличі й тиверці (Наука.., 3, 1969, 43);
Східні слов’яни напередодні утворення древньоруської держави і на початку її існування ділились на ряд племен.. Між Південним Бугом і Дністром жили уличі (Іст. УРСР, І, 1953, 41).
Словник української мови (СУМ-11)