улов

УЛО́В (ВЛОВ), у, ч.

1. Наловлена риба; кількість наловленої риби.

Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (Мал., Віщий голос, 1961, 24);

Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (Гончар, Тронка, 1963, 335);

Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки, — У Івасика торбина Підростає щогодини. Хоч малий наш риболов, — Немалий у нього влов! (Стельмах, Живі огні, 1954, 11).

2. рідко. Ловлення риби.

— Завів орендар свій невід, сітки, снасті, понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті [частині] ловити.. Він купив право на улов; а ти хоч і здихай! (Мирний, І, 1954, 351);

Улов був невдалий, але вистачило й на юшку, й підсмажити рибки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 230);

Тільки сходило сонце, як ми починали улов (Драч, Поезії, 1967, 133);

// Те саме, що полюва́ння.

Не тоді пси годувати, як на улов іти (Номис, 1864, № 7778).

Значення в інших словниках

1. улов — уло́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. улов — УЛО́В (ВЛОВ), у, ч. 1. Наловлена риба; кількість наловленої риби. Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (А. Малишко); Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (О.  Словник української мови у 20 томах
3. улов — (влов), -у, ч. 1》 Наловлена риба; кількість наловленої риби. 2》 рідко. Ловлення риби. || Те саме, що полювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. улов — МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев.  Словник синонімів української мови