улов
УЛО́В (ВЛОВ), у, ч.
1. Наловлена риба; кількість наловленої риби.
Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (А. Малишко);
Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (О. Гончар);
Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки, – У Івасика торбина Підростає щогодини. Хоч малий наш риболов, – Немалий у нього влов! (М. Стельмах);
// спец. Кількість особин тварин або їх маса, що припадає на певний засіб або тривалість вилову.
2. рідко. Ловлення риби.
– Завів орендар свій невід, сітки, снасті, понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті [частині] ловити .. Він купив право на улов; а ти хоч і здихай! (Панас Мирний);
Улов був невдалий, але вистачило й на юшку, й підсмажити рибки (З. Тулуб);
Тільки сходило сонце, як ми починали улов (І. Драч);
// Те саме, що полюва́ння.
Не тоді пси годувати, як на улов іти (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)