улов

УЛО́В (ВЛОВ), у, ч.

1. Наловлена риба; кількість наловленої риби.

Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (А. Малишко);

Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (О. Гончар);

Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки, – У Івасика торбина Підростає щогодини. Хоч малий наш риболов, – Немалий у нього влов! (М. Стельмах);

// спец. Кількість особин тварин або їх маса, що припадає на певний засіб або тривалість вилову.

2. рідко. Ловлення риби.

– Завів орендар свій невід, сітки, снасті, понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті [частині] ловити .. Він купив право на улов; а ти хоч і здихай! (Панас Мирний);

Улов був невдалий, але вистачило й на юшку, й підсмажити рибки (З. Тулуб);

Тільки сходило сонце, як ми починали улов (І. Драч);

// Те саме, що полюва́ння.

Не тоді пси годувати, як на улов іти (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улов — уло́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. улов — (влов), -у, ч. 1》 Наловлена риба; кількість наловленої риби. 2》 рідко. Ловлення риби. || Те саме, що полювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. улов — МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев. Словник синонімів української мови
  4. улов — УЛО́В (ВЛОВ), у, ч. 1. Наловлена риба; кількість наловленої риби. Рибалок стомлена ватага Улов опівнічний везла (Мал., Віщий голос, 1961, 24); Прибули з моря рибалки з свіжим уловом (Гончар, Тронка, 1963, 335); Прямо в торбу із ріки Попадають щупаки... Словник української мови в 11 томах