улови
УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ів, мн.
1. Те саме, що ло́ви 1.
Вибігли гончі собаки й сини всі Автоліка вийшли На полювання. Із ними тоді й Одіссей богосвітлий Вийшов на влови (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
– Ми на влови тут ходили, – На весілля вепра вбили! (Л. Первомайський);
// Те саме, що полюва́ння.
Крім блощиць водилися [у камері] ще таргани, стоніжки, мокриці і миші (на яких арештанти улаштовували окремі полювання, не згірші за графські влови на лисиць) (І. Багряний).
2. рідко. Те саме, що уло́в.
– Дай боже й вам улови добрі! – зичить [парубок] рибаку (Марко Вовчок);
Так захопився [Павло] вловами, що й не помітив, як заштормило (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)