уловимий
УЛОВИ́МИЙ (ВЛОВИ́МИЙ), а, е, перев. у сполуч. зі сл. ледве, ледь і т. ін.
Який можна сприйняти органами чуттів; відчутний, помітний.
Він чує далеке дихання отари, ричання корів і ледве вловимий голос пісень (М. Коцюбинський);
Коли Володя вранці вийшов на палубу, його вразив колір моря. Він був ясно-зелений з безліччю ледве вловимих відтінків (О. Донченко);
На ранок ліс наповнився ледве вловимим запахом соснової кори, живиці, листя і хвої (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)