уловимий
УЛОВИ́МИЙ (ВЛОВИ́МИЙ), а, е, перев. у сполуч. із сл. ледве, ледь і т. ін. Який можна сприйняти органами чуттів; відчутний, помітний.
Він чує далеке дихання отари, ричання корів і ледве вловимий голос пісень (Коцюб., II, 1955, 320);
Коли Володя вранці вийшов на палубу, його вразив колір моря. Він був ясно-зелений з безліччю ледве вловимих відтінків (Донч., III, 1956, 216);
На ранок ліс наповнився ледве вловимим запахом соснової кори, живиці, листя і хвої (Чорн., Потік.., 1956, 285).
Словник української мови (СУМ-11)