флюс

Речовина, що її додають до ін. речовини з метою зниження температури плавлення або перетворення на розчинний сплав; ф. застосовують у металургії, у виробництві кераміки й скла, при проведенні хіміч. аналізів.

Значення в інших словниках

1. флюс — флюс 1 іменник чоловічого роду набряк щоки флюс 2 іменник чоловічого роду вапняк  Орфографічний словник української мови
2. флюс — МЕД. опух ясен, набряк щоки; Т. домішка <�що сприяє топленню руди>.  Словник синонімів Караванського
3. флюс — (мед.) ясенепухлина, див. паруліс  Словник чужослів Павло Штепа
4. флюс — ФЛЮС¹, у, ч., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. У мами тепер зробився флюс (Леся Українка); [Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти ..  Словник української мови у 20 томах
5. флюс — I -у, ч., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. II -у, ч., тех. 1》 Речовина (вапняк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час плавлення металів для регулювання складу шлаку; плавень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. флюс — (нім. Fluβ, букв. – потік) у людини й ряду тварин – гнояк, що виникає під окістям щелепи (під яснами) при глибокому карієсі зубів.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. флюс — ФЛЮС (у металургії, керамічній промисловості), ПЛА́ВЕНЬ. Кран підхоплював великі жолоби — мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В.  Словник синонімів української мови
8. флюс — Флюс, -са; флю́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. флюс — ФЛЮС¹, у, ч., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. У мами тепер зробився флюс (Л. Укр., V, 1956, 5); [Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти..  Словник української мови в 11 томах