флюс

ФЛЮС¹, у, ч., мед.

Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба.

У мами тепер зробився флюс (Леся Українка);

[Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти .. [Надія (до Терещенка):] Мабуть, застудили. Чи не флюс? У вас ніби права щока підпухла? (О. Корнійчук);

Щоки у хлопця роздулися від захованих під ними монет; здавалося, що в нього на обох щоках флюс (В. Собко).

ФЛЮС², у, ч., техн.

1. Речовина (вапняк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час виплавлення металів із руди для видалення і регулювання складу шлаку; плавень.

Для того, щоб краще відокремити метал при плавленні руди від шкідливих складових частин, до руди почали додавати різні мінерали – кварц, плавиковий шпат, вапняк. Добавки ці служать плавнями, або флюсами (з наук.-попул. літ.);

Кран підхоплював великі жолоби – мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В. Собко).

2. Речовина (силікати, бура), яку наносять на поверхню з'єднуваних частин під час паяння, зварювання і т. ін. для видалення утворюваних окислів та забруднень при автоматичному зварюванні.

При напаюванні як флюс використовують буру (з наук. літ.);

В Інституті електрозварювання було розроблено новий ефективний спосіб швидкісного автоматичного зварювання під флюсом (з публіц. літ.).

3. Речовина, якою заповнюють пори глиняних і фарфорових виробів під час випалювання для надання їм міцності.

Малюнок, створений за допомогою спеціальних фотографічних процесів, переносять на керамічний виріб, покривають тонким шаром легкоплавкого флюсу (плавня) і закріплюють випалюванням (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. флюс — флюс 1 іменник чоловічого роду набряк щоки флюс 2 іменник чоловічого роду вапняк  Орфографічний словник української мови
2. флюс — МЕД. опух ясен, набряк щоки; Т. домішка <�що сприяє топленню руди>.  Словник синонімів Караванського
3. флюс — (мед.) ясенепухлина, див. паруліс  Словник чужослів Павло Штепа
4. флюс — I -у, ч., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. II -у, ч., тех. 1》 Речовина (вапняк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час плавлення металів для регулювання складу шлаку; плавень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. флюс — (нім. Fluβ, букв. – потік) у людини й ряду тварин – гнояк, що виникає під окістям щелепи (під яснами) при глибокому карієсі зубів.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. флюс — Речовина, що її додають до ін. речовини з метою зниження температури плавлення або перетворення на розчинний сплав; ф. застосовують у металургії, у виробництві кераміки й скла, при проведенні хіміч. аналізів.  Універсальний словник-енциклопедія
7. флюс — ФЛЮС (у металургії, керамічній промисловості), ПЛА́ВЕНЬ. Кран підхоплював великі жолоби — мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В.  Словник синонімів української мови
8. флюс — Флюс, -са; флю́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. флюс — ФЛЮС¹, у, ч., мед. Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба. У мами тепер зробився флюс (Л. Укр., V, 1956, 5); [Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти..  Словник української мови в 11 томах