хітин —
хіти́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
хітин —
ХІТИН – ХІТОН – ХІТОНИ Хітин, -у. Природний азотовмісний полісахарид, який утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, комах, оболонки грибів, деяких водоростей і бактерій. Хітон, -а.
Літературне слововживання
хітин —
ХІТИ́Н, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.
Словник української мови у 20 томах
хітин —
-у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хітин —
хіти́н (від грец. χιτών – покрив, оболонка) вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів.
Словник іншомовних слів Мельничука
хітин —
ХІТИ́Н, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.
Словник української мови в 11 томах