хітин

ХІТИ́Н, у, ч.

Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.

Зобик [бджоли] щільно облицьований зсередини хітином, який не пропускає нектару (з наук.-попул. літ.);

Тіло комахи зовні вкрите шаром хітину (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. хітин — хіти́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хітин — ХІТИН – ХІТОН – ХІТОНИ Хітин, -у. Природний азотовмісний полісахарид, який утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, комах, оболонки грибів, деяких водоростей і бактерій. Хітон, -а.  Літературне слововживання
3. хітин — -у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хітин — хіти́н (від грец. χιτών – покрив, оболонка) вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. хітин — Полісахарид; див. сахариди.  Універсальний словник-енциклопедія
6. хітин — ХІТИ́Н, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.  Словник української мови в 11 томах