хітин
ХІТИ́Н, у, ч.
Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.
Зобик [бджоли] щільно облицьований зсередини хітином, який не пропускає нектару (з наук.-попул. літ.);
Тіло комахи зовні вкрите шаром хітину (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хітин — хіти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хітин — ХІТИН – ХІТОН – ХІТОНИ Хітин, -у. Природний азотовмісний полісахарид, який утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, комах, оболонки грибів, деяких водоростей і бактерій. Хітон, -а. Літературне слововживання
- хітин — -у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хітин — хіти́н (від грец. χιτών – покрив, оболонка) вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів. Словник іншомовних слів Мельничука
- хітин — Полісахарид; див. сахариди. Універсальний словник-енциклопедія
- хітин — ХІТИ́Н, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій. Словник української мови в 11 томах