1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хітин

хіти́н

-у, ч.

Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хітин — хіти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хітин — ХІТИН – ХІТОН – ХІТОНИ Хітин, -у. Природний азотовмісний полісахарид, який утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, комах, оболонки грибів, деяких водоростей і бактерій. Хітон, -а. Літературне слововживання
  3. хітин — ХІТИ́Н, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій. Словник української мови у 20 томах
  4. хітин — хіти́н (від грец. χιτών – покрив, оболонка) вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. хітин — Полісахарид; див. сахариди. Універсальний словник-енциклопедія
  6. хітин — ХІТИ́Н, у, ч. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій. Словник української мови в 11 томах