аргумент

аргуме́нт

-у, ч.

1》 книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

2》 мат. Незалежна змінна величина.

Значення в інших словниках

1. аргумент — (міркування, щоб ствердити щось) доказ, довід, підтвердження, обґрунтування.  Словник синонімів Полюги
2. аргумент — аргуме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. аргумент — (у полеміці) доказ, підстава, підпертя, обґрунтовання, резон.  Словник синонімів Караванського
4. аргумент — (від лат. argumentum ) логічний довід, який є основою доказу  Словник іншомовних соціокультурних термінів
5. аргумент — Довід  Словник чужослів Павло Штепа
6. аргумент — [аргумент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
7. аргумент — АРГУМЕ́НТ, ч. 1. род. у. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. Те, що загал .. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (І.  Словник української мови у 20 томах
8. аргумент — Аргументація, довід, доказ, резон, факт, фактаж Фразеологічні синоніми: незаперечний аргумент; незаперечний доказ  Словник синонімів Вусика
9. аргумент — аргуме́нт (лат. argumentum, від arguo – показую, виявляю) 1. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь. 2. матем. А. функції – незалежна змінна величина.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. аргумент — АРГУМЕНТ (лат. argumentum — доказ) — 1) Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування підтвердження чогось. 2) У логіці — істинне судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюють істинність тези. При доведенні...  Філософський енциклопедичний словник
11. аргумент — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий).  Словник синонімів української мови
12. аргумент — АРГУМЕ́НТ, у, ч. 1. книжн. Підстава, доказ, які наводяться для обгрунтування, підтвердження чого-небудь. Те, що загал.. почуває, він [критик] повинен висказати словами. Обставити аргументами, підвести під якісь вищі принципи (Фр.  Словник української мови в 11 томах
13. аргумент — рос. аргумент (латин. argumen-tum від arguo — показую, виявляю) — 1. Підстава, доказ, які обґрунтовують, підтверджують що-небудь. 2. У підприємництві: елемент рекламного звернення, що сприяє формуванню позитивного ставлення до окремих товарів, послуг.  Eкономічна енциклопедія