арештований
арешто́ваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до арештувати.
|| арештовано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. арештований, -ного, ч.; арештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.
Великий тлумачний словник сучасної української мови