арештований
АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до арештува́ти.
Більшовицька фракція IV Державної думи, що рішуче виступила проти імперіалістичної війни, в листопаді 1914 року була арештована і заслана в Сибір (Біогр. Леніна, 1955, 136);
// арешто́вано, безос. присудк. сл.
Не встиг я придивитись до живого й шумкого шахтарського життя кругом себе, як мене.. було арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (Вас., IV, 1960. 43);
// у знач. ім. арешто́ваний, ного, ч.; арешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.
Між першими арештованими була Грицева мати (Фр., III, 1950, 304);
Слідчий подав знак, і арештовану забрали (Кач., II, 1958, 67).
Словник української мови (СУМ-11)