арештований

АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до арештува́ти.

Арештований співробітниками міліції торговець наркотиками був доставлений у районний відділ внутрішніх справ (з газ.);

// у знач. прикм.

Арештований злодій поводився зухвало (з газ.);

// арешто́вано, безос. пред.

Не встиг я придивитись до живого й шумкого шахтарського життя кругом себе, як мене .. було арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (С. Васильченко);

// у знач. ім. арешто́ваний, ного, ч.; арешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.

Між першими арештованими була Грицева мати (І. Франко);

Слідчий подав знак, і арештовану забрали (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. арештований — арешто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. арештований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до арештувати. || арештовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. арештований, -ного, ч.; арештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. арештований — див. арештант  Словник синонімів Вусика
4. арештований — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А.  Словник синонімів української мови
5. арештований — Арешто́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. арештований — АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до арештува́ти. Більшовицька фракція IV Державної думи, що рішуче виступила проти імперіалістичної війни, в листопаді 1914 року була арештована і заслана в Сибір (Біогр. Леніна, 1955, 136); // арешто́вано, безос.  Словник української мови в 11 томах