архетип
архети́п
-у, ч.
1》 У пізньоантичній філософії – прообраз, ідея.
2》 Найдавніший (зазвичай невідомий) текст писемного пам'ятника, який є першоджерелом для наступних копій.
|| літ. Реконструйовна фабула або сюжет, загальні для міфів, фольклору та літератури різних народів.
3》 лінгв. Гіпотетично реконструйовна або фактично засвідчена мовна форма, вихідна для пізніших утворень.
4》 В психології К. Юнга – первинні природні образи, ідеї, переживання, властиві людині як суб'єкту колективного несвідомого.
Великий тлумачний словник сучасної української мови