Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
басити —
баси́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
басити —
БАСИТИ – БАСУВАТИ Басити, башу, басиш, розм. Говорити, співати, сміятися басом. – Яне винуватий, Костянтин Іванович, – басив Жук, – я нічого не чув (Панас Мирний); – Ей ти, носатий, купи у мене зайця! – басив з середини молодий голос (М.Коцюбинський).
Літературне слововживання
басити —
БАСИ́ТИ, башу́, баси́ш, недок., розм. Говорити або співати басом. – Я не винуватий, Костянтин Іванович! – басив Жук, – я нічого не чув... (Панас Мирний); Згодом чути було з хати, як тихо благала [Катря] й як глухо басив Якуба (А.
Словник української мови у 20 томах
басити —
баси́ти вул. 1. розмовляти, говорити низьким голосом, басом (м, ср, ст) 2. лякати (м)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
басити —
див. говорити; співати
Словник синонімів Вусика
басити —
БАСИ́ТИ розм. (говорити, співати, сміятися басом); РОКОТА́ТИ (РОКОТІ́ТИ рідше) (низьким, розкотистим голосом). — Ей ти, носатий, купи у мене зайця! — басив з середини молодий голос (М. Коцюбинський); — Замовч.
Словник синонімів української мови
басити —
БАСИ́ТИ, башу́, баси́ш, недок., розм. Говорити або співати басом. — Я не винуватий, Костянтин Іванович! — басив Жук, — я нічого не чув… (Мирний, І, 1954, 329); Згодом чути було з хати, як тихо благала [Катря] й як глухо басив Якуба (Головко, І, 1957, 264).
Словник української мови в 11 томах
басити —
Басити, -шу, -сиш гл. Издавать звукъ баса, басить.
Словник української мови Грінченка