басити
БАСИ́ТИ, башу́, баси́ш, недок., розм.
Говорити або співати басом.
– Я не винуватий, Костянтин Іванович! – басив Жук, – я нічого не чув... (Панас Мирний);
Згодом чути було з хати, як тихо благала [Катря] й як глухо басив Якуба (А. Головко);
Сам не впізнав [Петро] свого голосу, так він басив від гарячки (І. Багряний);
В курнику за стайнями нетерпляче басив півень, бо незабаром мало зійти сонце (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)