бачучий ба́чучий -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до бачити. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках бачучий — Бачу́чий, -ча, -че; -чу́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.) бачучий — Бачучий, -а, -е Зоркій, имѣющій острое зрѣніе. Лисиця — то бачуча вража! одразу побачить, де сидиш. Канев. у. Набріхано про дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча. Грин. І. 126. Бачучі очі. Конст. у. Словник української мови Грінченка