безвигульний

безви́гульний

-а, -е.

Що не зв'язаний із вигулом, здійснюється у закритих приміщеннях (про утримання худоби).

Значення в інших словниках

1. безвигульний — безви́гульний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безвигульний — БЕЗВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е. Який здійснюється у закритих приміщеннях; не пов'язаний із вигулом (про тварин, худобу). Безвигульне утримування корів.  Словник української мови у 20 томах