Великий тлумачний словник сучасної мови

безвідрадний

безвідра́дний

безодрадний, -а, -е.

Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. безвідрадний — безвідра́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безвідрадний — БЕЗВІДРА́ДНИЙ, рідко БЕЗОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий. Час, як безногий чоловік, лізе, туга та горе гадюкою в'ється біля серця, безодрадні думки обіймають голову (П.  Словник української мови у 20 томах
  3. безвідрадний — див. сумний  Словник синонімів Вусика
  4. безвідрадний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ...  Словник синонімів української мови
  5. безвідрадний — Безвідра́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безвідрадний — БЕЗВІДРА́ДНИЙ, БЕЗОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий. Він не знав, що моє положення таке безвідрадне, що моє одруження таке невідповідне (Коб.  Словник української мови в 11 томах