безглуздо

безглу́здо

Присл. до безглуздий.

|| у знач. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. безглуздо — безглу́здо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безглуздо — БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий. Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (О. Полторацький); // у знач. пред. Оленка вмирає... Ні, це не може бути... Се дико... це безглуздо (М. Коцюбинський); Левко зупинився.  Словник української мови у 20 томах
3. безглуздо — БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий. Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 139); // у знач. присудк. сл. Оленка вмирає… Ні, це не може бути… Се дико… це безглуздо (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах