безглуздо

БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий.

Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 139);

// у знач. присудк. сл.

Оленка вмирає… Ні, це не може бути… Се дико… це безглуздо (Коцюб., І, 1955, 417);

Левко зупинився. Було безглуздо битися одному беззбройному проти двох з револьверами (Трубл., II, 1955, 414).

Значення в інших словниках

1. безглуздо — безглу́здо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безглуздо — Присл. до безглуздий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безглуздо — БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий. Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (О. Полторацький); // у знач. пред. Оленка вмирає... Ні, це не може бути... Се дико... це безглуздо (М. Коцюбинський); Левко зупинився.  Словник української мови у 20 томах