безглуздий
БЕЗГЛУ́ЗДИЙ, а, е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний.
Мемет був п’яний.. Його рухи були безглуздими й зайвими (Коцюб., І, 1955, 401);
Нема на світі такої дурниці, такої безглуздої справи, котра б не знайшла свойого запаленого апостола і свойого мученика (Фр., III, 1950, 278);
Вона зашарілась, бо відповідь її здалася самій неймовірно безглуздою (Донч., V, 1957, 402).
Словник української мови (СУМ-11)