безглуздий

БЕЗГЛУ́ЗДИЙ, а, е.

Позбавлений глузду; нісенітний, дурний.

Нема на світі такої дурниці, такої безглуздої справи, котра б не знайшла свойого [свого] запаленого апостола і свойого [свого] мученика (І. Франко);

Мемет був п'яний .. Його рухи були безглуздими й зайвими (М. Коцюбинський);

Вона зашарілась, бо відповідь її здалася самій неймовірно безглуздою (О. Донченко);

Праворуч чи ліворуч, вперед чи назад – всі ці можливості роздоріжжя були однаково страшні й безглузді (В. Підмогильний);

Вони весь вечір просиділи удвох за шахами, і на диво Богданові, швагер робив зовсім безглузді ходи (Р. Іваничук);

// у знач. ім. безглу́здий, дого, ч. Той, хто позбавлений глузду; нерозумний.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Зрозумійте-но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. безглуздий — (позбавлений розумних підстав) нісенітний, абсурдний, несусвітній, (без сенсу) беззмістовний; нерозумний, дурний, глупий, підсил. абсурдний, ідіотський, книжн. (який суперечить логіці) алогічний.  Словник синонімів Полюги
2. безглуздий — безглу́здий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безглуздий — див. АБСУРД.  Словник синонімів Караванського
4. безглуздий — [беизглуздией] м. (на) -здому/ -з'д'ім, мн. -з'д'і  Орфоепічний словник української мови
5. безглуздий — -а, -е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. безглуздий — див. дурний; нетямущий  Словник синонімів Вусика
7. безглуздий — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
8. безглуздий — Безглу́здий, -да, -де  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. безглуздий — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ, а, е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний. Мемет був п’яний.. Його рухи були безглуздими й зайвими (Коцюб., І, 1955, 401); Нема на світі такої дурниці, такої безглуздої справи...  Словник української мови в 11 томах
10. безглуздий — Безглуздий, -а, -е Безтолковий, безмозглый, безсмысленный. Левиц. І. 257. Безглуздий як синиця. посл.  Словник української мови Грінченка