безглуздий

(позбавлений розумних підстав) нісенітний, абсурдний, несусвітній, (без сенсу) беззмістовний; нерозумний, дурний, глупий, підсил. абсурдний, ідіотський, книжн. (який суперечить логіці) алогічний.

Значення в інших словниках

1. безглуздий — безглу́здий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безглуздий — див. АБСУРД.  Словник синонімів Караванського
3. безглуздий — [беизглуздией] м. (на) -здому/ -з'д'ім, мн. -з'д'і  Орфоепічний словник української мови
4. безглуздий — -а, -е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безглуздий — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ, а, е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний. Нема на світі такої дурниці, такої безглуздої справи, котра б не знайшла свойого [свого] запаленого апостола і свойого [свого] мученика (І. Франко); Мемет був п'яний ..  Словник української мови у 20 томах
6. безглуздий — див. дурний; нетямущий  Словник синонімів Вусика
7. безглуздий — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
8. безглуздий — Безглу́здий, -да, -де  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. безглуздий — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ, а, е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний. Мемет був п’яний.. Його рухи були безглуздими й зайвими (Коцюб., І, 1955, 401); Нема на світі такої дурниці, такої безглуздої справи...  Словник української мови в 11 томах
10. безглуздий — Безглуздий, -а, -е Безтолковий, безмозглый, безсмысленный. Левиц. І. 257. Безглуздий як синиця. посл.  Словник української мови Грінченка