безглуздо
БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий.
Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 139);
// у знач. присудк. сл.
Оленка вмирає… Ні, це не може бути… Се дико… це безглуздо (Коцюб., І, 1955, 417);
Левко зупинився. Було безглуздо битися одному беззбройному проти двох з револьверами (Трубл., II, 1955, 414).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безглуздо — безглу́здо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безглуздо — Присл. до безглуздий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безглуздо — БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий. Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (О. Полторацький); // у знач. пред. Оленка вмирає... Ні, це не може бути... Се дико... це безглуздо (М. Коцюбинський); Левко зупинився. Словник української мови у 20 томах