1. Словник української мови у 20 томах

безглуздо

БЕЗГЛУ́ЗДО.

Присл. до безглу́здий.

Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (О. Полторацький);

// у знач. пред.

Оленка вмирає... Ні, це не може бути... Се дико... це безглуздо (М. Коцюбинський);

Левко зупинився. Було безглуздо битися одному беззбройному проти двох з револьверами (М. Трублаїні);

Руйнувати болота – акумулятори природної вологи – безглуздо не лише з екологічної, а й з економічної точки зору (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безглуздо — безглу́здо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безглуздо — Присл. до безглуздий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безглуздо — БЕЗГЛУ́ЗДО. Присл. до безглу́здий. Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 139); // у знач. присудк. сл. Оленка вмирає… Ні, це не може бути… Се дико… це безглуздо (Коцюб. Словник української мови в 11 томах